МОНГО́ЛЬСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до монго́ли і Монголія. — Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольського хана (Фр., VI, 1951, 51); Монгольська Народна Республіка; // Власт. монголам; такий, як у монголів. Потім вони стояли перед предавнім степовим маяком — кам’яною масивною бабою з гострим монгольським прорізом очей (Гончар, Таврія.., 1957, 126); Монгольський ніс.
2. Уживається в складі деяких ботанічних і зоологічних назв. — Беру монгольський бобівник і схрещую з американським мигдалем (Довж., І, 1958, 415).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 795.