МОНОЛОГІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до моноло́г. Лексика в драматичному творі буває де в чому відмінна, неоднакова в діалогах дійових осіб і в монологічних партіях (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 350); // Який має форму монологу. Монологічна мова.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 796.