МОНОТО́ННО. Присл. до моното́нний. Все це вона говорила байдужно, квапно, монотонно (Коб., III, 1956, 397); Монотонно цокав на стіні годинник, підкреслюючи тишу (Зар., Світло, 1961, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 797.