МОНОФТО́НГ, а, ч., лінгв. Голосний звук з одного елемента артикуляції; однозвук. Монофтонг — простий голосний звук (однозвук) (Сл. лінгв. терм., 1957, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 797.