МОРО́ЗЕ́ЦЬ, о́зцю́, ч. Зменш.-пестл. до моро́з. Зима-лихоманка морозцем дмухну ла(Глі., Вибр., 1951, 240); Бачура йшов по грузькій, трохи загусклій від вечірнього легкого морозцю дорозі (Чаб., Тече вода.., 1961, 138); Любив мене, мати, запорожець, Водив мене босу на морозець (Барв., Опов.., 1902, 273).
◊ Моро́зе́ць пішо́в (побі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по спи́ні і т. ін.) — те саме, що Моро́з пі́шов по́за шкі́рою (див. моро́з). — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (Донч., II, 1956, 34); А що, коли він захлинеться у воді? Аж морозець побіг від цієї думки по спині (Донч., VI, 1957, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 804.