МОРО́ЗНО. Присл. до моро́зний. На сході морозна палала зірниця, стукнувся в двері ранок (Ле, Наливайко, 1957, 279); // у знач. присудк. сл. Тихо усюди й біло й морозно (Вовчок, І, 1955, 165); Було морозно. У лісі ще ледь сіріло. Дерева, вкриті інеєм, застигли від холоду (Гжицький, У світ.., 1960, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 805.