МОРЩИ́НА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що змо́ршка1. Тілько [тільки] очі, незвичайно блискучі, лице, незвичайно бліде, і свіжі, глибокі морщини на чолі свідчили про те, що думка його працювала з великою натугою (Фр., V, 1951, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 807.