МОРІ́Г, ро́гу, ч. Густа молода трава; мурава. Моріг зелений перерізується посередині.. стежкою (Коцюб., 1,1955,458); Тихая долина. Моріг зелененький. Я стояла й визирала. Чи не йде миленький (Крим., Вибр., 1965, 50); Врешті всі ми вдяглись і сиділи на теплім морогу над кручею річки (Досв., Вибр., 1959, 48); * У порівн. За час перебування в санаторії відросло на голові густе, як моріг, .. волосся (Збан., Сеспель, 1961, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 803.