МОСТОБУДІВНИ́К, а́, ч. Той, хто будує мости. Справжніми звитяжцями-богатирями були сьогодні для неї оті озброєні толовими шашками бійці та дніпровські мостобудівники (Гончар, Дорога.., 1953, 42); // Фахівець із мостобудування.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 809.