МОСТОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до міст 1. Гірлянди мостових ліхтарів вигнутим ланцюгом відбивались на чорній поверхні ріки (Дмит., Розлука, 1957, 99).
∆ Мостови́й переванта́жувач — підіймальний механізм, яким перевантажують численні вантажі; складається з горизонтальної мостової ферми, що спирається на дві підпори, котрі переміщуються по рейках, і вантажного візка або рухомого поворотного крана, що пересувається вздовж ферми.
2. у знач. ім. мостова́, во́ї, ж., розм. Те саме, що брук. Гладкі та високі коні.. кресали ясними підковами об кам’яну мостову (Мирний, III, 1954, 256); Зліва, справа — тротуари. Поміж ними — мостова (Мур., Наша вулиця, 1949, 3).
3. у знач. ім. мостови́й, во́го, ч., заст. Той, хто збирає податок за проїзд через міст. На мосту їх затримували.. Та комонники не слухали мостових (Міщ., Сіверяни, 1961, 151).
4. у знач. ім. мостове́, во́го, с., заст. Податок за проїзд через міст.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 809.