МОТИВА́ЦІЯ, ї, ж. Сукупність мотивів, доказів для обгрунтування чогось; мотивування. Справи останніх днів вимагали від прокурора поширених мотивацій (Собко, Справа.., 1959, 174); Недостатня увага письменника до психологічної мотивації поведінки деяких героїв позначилась на ступені їх реалістичної переконливості (Іст. укр. літ., II, 1956, 470).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 810.