МО́ТЛОХ, у, ч., збірн.
1. Старі речі домашнього вжитку, одяг, ганчір’я тощо. Поль хапає за руку Віктора і біжить стрімголов східцями вгору. П’ятий поверх, темний коридор з усяким мотлохом (Ів., Таємниця, 1959, 141); Татари тягли з хати скрині з святковим одягом Повчанських і Настиним посагом. Розкинулися по траві шуби й скатертини, рушники й керсетки.. й усякий дідівський мотлох (Тулуб, Людолови, І, 1957, 142); // Непотрібні або непридатні для використання речі. Подвір’я було закидане старими побитими балцанками, ганчір’ям та іншим мотлохом (Мик., II, 1957, 179); Перестрибуючи вагонетки, ноші, будівельний мотлох, підбіг [Лодиженко] до моторної дрезини (Ле, Міжгір’я, 1953, 282); // розм. Шматки чогось потрощеного, порубаного. Тяжко б’ються [Змій і Трьомсин] булавами, Далі того — келепами. Все на мотлох потрощили (Манж., Тв., 1955, 177); Ворожі трупи, покручені, пошматовані на мотлох, лежали по всьому узгір’ю (Гончар, III, 1959, 419).
2. перен., зневажл. Погані, негідні люди; набрід, наволоч. А то ж добре, що ти там на городі балакаєш із політницями, з усяким мотлохом? (Сл. Гр.).
3. перен., розм. Те, що не має цінності, нікому не потрібне. Здебільшого йому траплялися недотепні, а часом і гидкі книжки. Зінько не находив серед цього мотлоху того, чого шукала його розумна.. голова (Гр., II, 1963, 329); Організуючи новий український театр, М. К. Садовський ставив вельми серйозні завдання. Насамперед боротися з засміченням репертуару мотлохом різних доморощених драматургів (Минуле укр. театру, 1953, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 811.