МОТО́РИТИ, рю, риш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що роби́ти; діяти (у 1, 2 знач.). А тим часом місяць пливе оглядать І небо, і зорі, і землю, і море. Та глянуть на люде [людей], що вони моторять (Шевч., І, 1951, 110); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш… (Л. Укр., V, 1956, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 812.