МО́ТОРОШНИЙ, а, е. Який викликає почуття страху, жаху. Сокири з моторошним хрумтінням рубали кістки, роздроблюючи мозок, а люди байдужно вештались серед застарілого запаху трупів (Коцюб., II, 1955, 361); Краючи повітря, як бляху, .. над головою злісно прошуміла черідка снарядів. Німо спалахнули над чужими окопами.. криваві стовпи в повітрі. Момент — моторошна тиша (Вас., II, 1959, 36); Холодна моторошна думка про те, що він заблудився і не зможе знайти вихід, уперше майнула в мозку Володі (Донч., III, 1956, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 813.