МОТУЗО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до мотузо́к. Петру повагом зібрав куски кори, акуратно склав їх, зав’язав мотузочком (Чаб., Балкан, весна, 1960, 22); — Образно. Узяв її [губку] Чіпка обережно, положив у люльку, придавив нігтем. Потяг раз, удруге — осіяли сіни й важкий дим потягся невеличкими мотузочками (Мирний, І, 1949, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 813.