МОХОВИ́К, а, ч. Їстівний гриб із бурою шапкою, жовтувато-зеленуватою зісподу. У дубових і березових гаях навколо Києва є білі гриби, підберезники!, моховики (Веч. Київ, 10.УІ 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 814.