МОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Те саме, що вмоча́ти1. А не хочеш — вибачай: ложечки не мочай (Сл. Гр.); Біла пара хмарою звилась над горщиком, а старі, присунувшись близенько до нього, руками вихоплювали гарячу бараболю і, мочаючи в сіль, їли… (Коцюб., І, 1955, 87).
2. спец. Виготовляти щось, занурюючи в розчин, рідину. Мочати свічки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 814.