МРІ́ЙНИЦТВО, а, с.
1. Те саме, що мрі́йність 1. Флегонт збуджено заговорив зараз саме про це [про мрії] з усім запалом юного мрійництва (Смолич, Мир.., 1958, 37).
2. Те саме, що мрі́яння. — Напали на свого, — сказав художник. — Ви ж теж не відстаєте від нього в мрійництві (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 816.