МРІ́ЯНИЙ, а, е, поет. Такий, що про нього мріють. Він дім згадав, і огнище, і втіху, І добрий труд, і дружбу, і сім’ю, Її, ласкаву, ніжноруку й тиху. Свою жадану, мріяну свою (Бажан, І, 1946, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 817.