МСТА, мсти, ж., поет., уроч. Помста. Не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас [лихих синів України] найде правда-мста (Шевч., II, 1963, 379); А тільки злоба в серці запалає. Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (Граб., І, 1959, 312); [Микита:] А я клянусь зректися мсти і зла. Щоб тільки ти спокійною була (Коч., П’єси, 1951, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 818.