МУ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до му́кати. Рипнули хатні двері, стиха мукнула в сінях корова… (М. Ол., Леся, 1960, 52); — Гм? — мукнув Карпо, стоячи коло хати (Н.-Лев., II, 1956, 370); Сивий дідусь щось мукнув до Маметки, і той в одну мить зник і також непомітно з’явився (Досв., Гюлле, 1961, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 824.