МУРАВЛИ́СЬКО, а, с., розм. Те саме, що мура́шник. На благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку і намисто і нині треба було все те звідти дістати (Коцюб., II, 1955, 337); Мовчки придивлявся він до життя людей в тих величезних муравлиськах, що звуться. столицями світа [світу] (Фр., ЇІІ, 1950, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 827.