МУ́РИНОВИЙ, а, е, рідко. Прикм. до му́рин. Огли мовчки пихкав люлькою.. Крізь засмалену сонцем його муринову шкіру сором’язливо протислась червона фарба… (Досв., Гюлле, 1961, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 829.