МІНЕ́Я, ї, ж. Церковна книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця. Бувало, в неділю, закривши мінею, По чарці з сусідом випивши тієї, Батько діда просить, щоб той розказав Про Коліївщину (Шевч., І, 1951, 144); * У порівн. Побачивши Мар’яна, вони замовкли, конторник втупив окуляри і носа в якусь велику, наче мінея, книгу (Стельмах, І, 1962, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 740.