НАБРОДИ́ТИСЯ, броджу́ся, бро́дишся, док., розм. Побродити досхочу, до втоми. Проблукали наші новобранці цілісінький день по городу; набродилися й надивилися до утоми (Мирний, II, 1954, 121); Син з дороги натомився, набродився, виголодався, а вони йому голову затуркали! (Горд., II, 1959, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 19.