НАБРЯ́КЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. набря́клий. У доярок, які вже значний час доять корів, найбільш неприємні і навіть хворобливі відчуття набряклості рук (Колг. Укр., З, 1958, 31); Поширена набряклість всього тіла, яка не зникає після відпочинку, свідчить про глибокі порушення кровообігу (Заг. догляд за хворими, 1957, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 20.