НАВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який відбувається дуже швидко й напружено. Після битв і походів навальних .. на спокійних станках арсенальних спочивають багнети в чохлах (Уп., Вітч. миру, 1951, 79); Партизанська атака була навальною. Я бачив, як ішли партизани на ворога (Збан., Над Десною, 1951, 21); // Який відзначається силою і швидкістю руху. Після навального дощу стояли в дворі, на стежках, калюжі забрудненої води, під ногами розбризкувалася розквашена земля (Ле Наливайко, 1957, 144); Навальний вітер рве полу на кидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (Бажан, Роки 1957, 285); // Дуже великий, значний. Час плинув далі, плинув без упину, з навальною швидкістю (Загреб. Спека, 1961, 83); Мусив [санбат] переїздити в інші місце.. До цього готувалося все з навальною поквапністю (Ле, В снопі.., 1960, 290).
2. Настирливий і сильний. Серед ночі Юрко прокинувся від навального гуркоту в двері (Коз., Вибр., 1947 32).
3. Невідкладний, терміновий і у великій кількості. Праця, швидка, навальна, подобалась їй (Коз., Сальвія. 1959, 27); Зо дня на день складалася якась навальна праця (Ле, Міжгір’я, 1953, 158).
◊ Нава́льна зима́ — сніговита зима; Нава́льні хліба́ — буйні хліба. Цього [1961] року ще заздалегідь було відомо, що хліба будуть високорослі і навальні (Рад. Укр., 4. VIII 1961, 3); Нава́льні хма́ри — густі дощові хмари. Знявся раптовий буряний вітер. Він ніс із собою навальні хмари (Шиян, Партиз. край, 1946, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 24.