НАВЗА́ВОДИ, присл.
1. З максимальною швидкістю; дуже швидко. Він пройняв до крові острогами коня і полетів навзаводи до польного гетьмана (Стар., Облога.., 1961, 39); Текін на доброму коні Гаса навзаводи по полю (Граб., II, 1959, 250).
2. Те саме, що навви́передки. В останньому куплеті він [поет] відкриває нам свої секрети, перескакує на такі стежки, на яких маляр не може бігти з ним навзаводи (Фр., XVI, 1955, 285); Хлопець він був розвинений не гірше за Романа, дужий і плавав добре, причому завжди з Любкою Запорожець навзаводи (Ле, Клен. лист, 1960, 20); * Образно. Хлібороби виходять у поле з сонцем навзаводи, і пісня праці лине раніш, ніж жайворонкова (Літ. Укр., 29.V 1962, 2); Танки мчали легко, навзаводи з вітром (Кач., Вибр., 1953, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 29.