НАВЗДОГІ́НЦІ, НАЗДОГІ́НЦІ, присл., розм. Те саме, що навздогі́н. Собаки знов загавкали, побігли навздогінці за кіньми (Н.-Лев., II, 1956, 31); Вхопивши коромисло, вона кинулась наздогінці за дітьми (Коцюб., І, 1955, 223); * Образно. Гроза відійшла за місто. Вслід за чорною дощовою завісою промчались навздогінці.. шматки розідраних хмар (Збан., Переджнив’я, 1960, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 29.