НАВЗНАКИ́, присл. Те саме, що на́взнак. Наніс [Потап ] сюди сіна, зробив для мами ложе і поклав стару навзнаки (Коцюб., II, 1955, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 30.