НАВО́ДНЮВАТИ, юю, юєш і НАВОДНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАВОДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.
1. Затоплювати, заповняти водою якийсь простір.
2. перен. Заповнювати що-небудь надто великою кількістю кого-, чого-небудь. Я розповів про статського радника Херсонського, який не без підстав твердить, що японські рибопромисловці, наводнюючи Петропавловський, Анадирський, Гиженський і Охотський повіти, почали прибирати до своїх рук багатства всієї Камчатки (Стельмах, І, 1962, 16); Економічний стан [сільського населення] з часом навіть щораз погіршувався внаслідок здирств численної і ненаситної німецької бюрократії, яка разом з австрійською окупацією наводнила країну (Фр., XVI, 1955, 144); Вони [жителі] наводнили всі вулиці й провулочки маленького міста (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 38.