НА́ВОЛОЧКА, и, ж. Чохол з тканини, який надівають на подушку. Простирадла на постелях, наволочки не міняються по шість неділь (Н.-Лев., II, 1956, 394); Ольга Петрівна сама постелила свіжі простирадла, наділа на подушки чисті наволочки (М. Ол., Леся, 1960, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 39.