НАВПЕРЕМІ́НКИ, присл., розм. Те саме, що наперемі́нку. Сердюки, чатуючи біля кулемета, дрімали навперемінки (Гончар, II, 1959, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 40.