НАВПРАВЦІ́, присл., діал. Навпростець. Я йшов навправці через гори, через села та ліси (Фр., III, 1950, 409); На самий святий вечір по заході сонця йшов молодий жовнір навправці через широкі пусті простори (Ков., Світ.., 1960, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 41.