НА́ВХРЕСТ, присл. Хрестоподібно, хрест-навхрест. Вони [двері] були чорні від вогкості і перековані навхрест двома залізними грубими штабами (Фр., І, 1955, 273); Дівчинка несла книжки й зошити, перев’язані навхрест мотузком (Донч., Вибр., 1948, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 43.