НАВІВА́ТИСЯ, а́ється і НАВІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок. Пас. до навіва́ти і наві́ювати. Цілоденний шум, сповняючи голову, не залишив у ній місця ніяким іншим думкам, крім тих, які навіювались ділом (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 92),
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 32.