НА́ВІД, воду, ч., заст. Вказівка, порада.
◊ Да́ти на́від — дати вказівку, порадити, навчити, як треба зробити що-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 32.