НАГА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Якого не можна відкласти; терміновий, негайний. [Руфін:] Дивно, невже й ся справа теж така нагальна? (Л. Укр., II, 1951, 414); На пилорамі.. тривала нагальна робота (Чорн., Визвол. земля, 1959, 134).
2. Життєво необхідний, дуже потрібний; настійний, пекучий. Несподівано маю нагальну потребу доступитися до якогось київського банку за кредитом і хочу Вас прохати допомогти в цій справі (Сам., II, 1958, 473); Зеленський справді не любив сидіти в своєму "кабінеті" і заходив туди тільки в разі нагальної потреби (Собко, Біле полум’я, 1952, 257).
3. заст. Раптовий, несподіваний. Патер став на-правду побоюватись сонячного удару або якої-небудь нагальної слабості (Фр., II, 1950, 197); Нагальна смерть.
4. діал. Бурхливий, поривчастий, стрімкий. Нехай зачепить [Максима Гримача] хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний; дощенту викорчує (Вовчок, І, 1955, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 46.