НАГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Гвинтячи, надівати на що-небудь. Для вимірювання великих розмірів на штихмас нагвинчують подовжувач і встановлюють в нього вимірювальний стержень (Практ. з машинозн., 1957, 16); — Так ти ж, голубчику, молотком її [гайку] насадив, а не нагвинтив (Панч, II, 1956, 455).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 47.