НАГНІ́ВАНО, розм. Присл. до нагні́ванний. — Глядіть, тату, з цього пива не буде й квасу, — нагнівано одказав парубок (Стельмах, Хліб.., 1959, 548), НАГНІ́ВАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Образитися, розсердитися на кого-небудь з якихось причин. — Якби я був такий, як ти, то мав би право нагніватися на тебе (Фр., III, 1950, 10); Здається, Ви трошки нагнівались на мене за мій безладний лист (Л. Укр., V, 1956, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 50.