НАГОТО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагото́вити. Кілок напасника, наготовлений до удару, влучив не лікаря, а коня, і той ще швидше помчав уперед (Гжицький, Чорне озеро, 1961. 222); Руки її лежали на наготовлених для роботи паперах (Смолич, Світанок.., 1953, 327); // у знач. прикм. Верталися [люди] в хати, блукали з кутка в куток і ще раз обдивлялись наготовлену зброю (Коцюб., II, 1955, 86); // нагото́влено, безос. присудк. сл. Вже все було наготовлено, а хлопця не було! (Н.-Лев., І, 1956, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 55.