НАГРАБО́ВАНИЙ, а, е. Дівпр. пас. мин. ч. до награбува́ти. В той час, коли тиф нещадно косив петлюрівців.., коли розкладався фронт, а міністри знімали з нього воїнів для евакуації за кордон награбованого ними майна, в Кам’янці-Подільському точилася запекла боротьба і йшов торг за владу (Стельмах, II, 1962, 49); // у знач. прикм. Раз на північ ішов караван, щоб одправить за море Награбовані скарби з руїн фараонів забутих (Л. Укр., І, 1951, 424); Посідали на коні татарські вояки, завантажили вози награбованим добром (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 486); // у знач. ім. награбо́ване, ного, с. Те, що хтось награбував. Будь він проклятий віднині, кат, злодійськая рука! Он він полем на машині з награбованим тіка… (Тич., II, 1957, 134); Ніколи буржуй з власної волі не віддасть награбоване (Вільде, Сестри.., 1958, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 55.