НАГРАВА́ТИ, граю́, грає́ш, недок., НАГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. тільки недок., перех. і неперех. Грати тихо, одноманітно або недбало. Ватя одчинила піаніно, сіла й почала награвати українські думки Заводського (Н.-Лев., IV, 1956, 114); На вигоні все ще награє баян, дівочі голоси виводять якусь незнайому пісню (Руд., Остання шабля, 1959, 143); Вересай попробував струни і почав награвати, (Бурл., О. Вересай, 1959, 199); * Образно. Самовар награвав сумну-журливу пісню і болісно одкликався у Христиному серці (Мирний, III, 1954, 152).
2. перех. Передавати основну мелодію. Награвати мотив.
3. перех. Грати для фонографічного запису. Награвати пісню на пластинку; // Граючи для фонографічного запису, заповнювати що-небудь. Награвати пластинку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 56.