НАГРІВНИ́К, а́, ч. Пристрій, апарат для нагрівання. У ній [кузні] для нагрівання заготовок, для кування і штампування використовуються струми високої частоти. Для цього сконструйовано спеціальний нагрівник, робота якого повністю автоматизована (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 57.