НАД’ЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАД’Ї́СТИ, над’ї́м, над’їси́; наказ, сп. над’ї́ж; док., перех. Відкушувати, з’їдати частину чого-небудь. Над’їсти яблуко.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 70.