НАДА́РМА, присл., розм. Те саме, що надаре́мно. [Ярчук:] Ви одкрили тільки краєчок свого серця, і я вже починаю втрачати розум. [Наталя:] Це надарма (Мик., І, 1957, 407); Надарма Майя відмовилась відвідувати курси [бетонників] (Гур., Друзі.., 1959, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 61.