НАДА́ТИ1 див. надава́ти2.
НАДА́ТИ2, да́м, даси́, док., перех., розм. Дати в достатній кількості, задовольнити чим-небудь. Дома ж то не надасть Тихон ніяк хліба. Народу, народу! один за одним як плав пливуть (Кв.-Осн., II, 1956, 146); На кожную стеблиночку Пошлеш [хмаро] одну росиночку — А віку додаси, — А морю широченному, Глибокому, силенному Води не надаси! (Гл., Вибр., 1951, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 61 - 62.