НАДБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАДБА́ВИТИ, влю, виш; мн. надба́влять; док., перех. і без додатка. Додавати що-небудь зверх того, що є, що усталилось і т. ін. Уже чимала купа лушпайок лежала перед нею на столі, а вона одно знає — надбавляє ще (Мирний, III, 1954, 235); — Дитбудинок запросив Ванюшу погостювати. Так ось і я прошу вас, товаришу військовий начальник, надбавте йому якийсь деньок, аби він зміг побути і в нашій сім’ї (Логв., Давні рани, 1961, 57); // Збільшувати ціну, суму, плату і т. ін. Я поступово надбавляв, а вони знижували, аж поки різниця склала півтисячі карбованців (Збан., Малин, дзвін, 1958, 59); — Ти не думай, Христе, що ми тобою робитимемо за стару плату: ми тобі плати надбавимо (Мирний, III, 1954, 241); Генерал Батіс дав Себастьяну аудієнцію.. Після цієї зустрічі Себастьянові надбавили жалування й пообіцяли згодом перевести в одну із центральних округ (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 62.