НАДВЕРЕДЖА́ТИ, аю, аєш, недок., НАДВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм.
1. Знесилювати, виснажувати фізично. Надвередити коня.
2. перен. Справляти сильне враження; вражати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 63.