НАДГРИ́ЗЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надгри́зти. Дідусь витяг із жилетної кишені величезний зубок часнику, надгризеного! (Вишня, II, 1956, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 65.